Біографія



  1. Деякі миттєвості життя.

  2. 4 березня 1941 р. – Народився в сімї селянина-колгоспника (с. Жердя, Чемеровецького р.,
    Хмельницької обл.).
    - Дитинство звичайне для тих часів (батьки по 12 годин трудилися в полі, а я, прив’язаний мотузкою до печі чекав на них, насолоджуючись повною свободою.
    - Захворів на тиф. Батьки готувались вже мене хоронити, але якимось дивом вижив без лікарств, яких тоді в селі й близько не було.
    - Мені 6 років, пасу в полі корову. Гроза, грім, блискавки над головою, страшно. Заховався під корову. Прямо перед обличчям  вим’я. трошки підкріпився теплим молоком.
    1947 р.- Пішов до школи. Школа обслуговувала три села. Дітвори  море, тому вчилися у дві зміни. Знаходилась школа біля старого цвинтаря.
    - Негода, під ногами болото. Ідемо зі школи в суцільній темряві, наштовхуючись на хрести.
    - У руках  у мене саморобний ліхтар із гасовою лампою. Він уперто не бажав горіти, та все ж із ним було якось безпечніше.
    - Зима. Спимо із братом на підлозі на теплому сухому сіні біля печі. Мати вийшла надвір за водою. Зайшли три вояки, автомати поставили біля нас, і сіли за стіл. Поки мама їх годувала, я милувався справжньою зброєю. Дуже хотілось доторкнутись, та все ж, лячно.
    - Мені вже 9 років. По селу водять упійманого одного з тих вояків. Він показує на хати, де доводилось хоч раз вечеряти. Показав і на нашу хату.
    1949 р. – Батьків забрали до тюрми, і конфіскували все, що тільки можливо було. Спасибі їм, що хоч залишили нам із братом корову.
    - Літом корову годувати було легше, бо пасли її де можна й де не можна. Зимою із цим було скрутно. Ходимо ночами на ферму хоча б щось поцупити з корму.
    - Сиджу в глибокій ямі з жомом. Мене брат спустив туди на мотузці набрати жому в мішок. Прибіг сторож із рушницею. Брат утік, а я стою в ямі по коліна в жомовій жизі. Під ранок сторож відлучився на хвилину, і бра таки витягнув мене з ями.
    - Подвір’я наше перетворилось на якийсь примітивний спортивний табір (город перетворився на футбольне поле, саморобний більярд, саморобні карти й т. п.).
    - У сільському клубі демонструють трофейні фільми: «Долина гніву», «Тарзан» та інші, на які можна було потрапити лишень у якийсь неймовірний спосіб  через горище чи ще якось. Доводилось дивитись фільми навіть зі зворотної сторони екрану. Було не зовсім зрозуміло, але дуже цікаво.
    1953 р. – Помер Сталін. Велике горе було. Уся школа плакала, і я також щиро плакав за вусатим дядечком.
    - Батьків зразу ж відпустили й реабілітували.
    - Усе живе в селі, що в змозі ходити  працює в колгоспі, а в жнива працювали і вдень і вночі.
    - Уночі працюю на молотарці, подаю снопи в жерло тієї пекельної машинерії. Страшенний гуркіт і страшенна пилюка. Полова лізе в очі, за комір  кусається.
    - З якогось дива захопився малюванням. Малював на всьому, що потрапляло під руку. Це моє захоплення помітили в селі, і замовляли копії з репродукцій картин відомих художників. Заняття для хлопчини виявилось не легким, бо доводилось ходити пішки до сусіднього містечка за масляними фарбами, випросивши в батьків трошки грошей. Робити підрамники, натягувати полотно, ґрунтувати його. Тобто – маленьке кустарне виробництво. Мені за це ніхто не платив, але я займався цим із великим задоволенням. Мабуть, ще й дотепер у якійсь хаті в моєму селі висить на стіні моя тодішня творчість.
    1958 р. – Закінчив школу. Працюю в мулярці – підношу муляру брили каміння й розколочую брасу.
    - Прийшла повістка йти в Армію.
    - Прийшов також товариш із сусіднього села, і вмовляв поїхати з ним до Львова поступати в інститут. Йому самому їхати лячно. Батьки відпустили. У результаті – він не поступив, а мене якимось чином прийняли до Українського Поліграфічного інституту ім. Ів. Федорова на відділення графіки.
    - Армія відпала, бо в інституті була військова кафедра.
    - Навчання пройшло як дивний сон: пленери, натура, літом колгоспи, спека, кавуни…
    - На 4 курсі – практика у Києві в типографії «Радянська Україна». Цілий рік працюю помічником друкаря на офсетні гедеерівській машині «Планета».
    1965 р. – Закінчив інститут, і наступного ж дня забрали таки до Армії, бо на третьому курсі інституту була ліквідована військова кафедра.
    - Служу рік солдатом, проходжу 4-х місячні офіцерські курси й демобілізувався молодшим лейтенантом.
    - Маю направлення від інституту до Києва на кіностудію мультиплікаційних фільмів, (вона якось помилково потрапила до інституту, і ніхто не хотів її брати. Все-таки, ми – книжники, а це якась кіностудія…).
    - Уже два роки працюю на кіностудії, отримав спів постановку на великий фільм «Містерія Буф» по Маяковському. Несподівано забирають ще раз до Армії. Служу вже офіцером – командиром зенітної батареї, (підлеглі солдати, техніка, турботи, полігони, пилюка, стрільби, сім’я…).
    - Демобілізувався вже старшим лейтенантом і повернувся на студію. Довелось заново звикати до паперу, пензликів, фарби…
    - Працював на кіностудії 25 років, (фестивалі, поїздки, знайомства з відомими акторами, сценаристами). Створив більше 20-ти анімаційних фільмів у якості художника-постановника.
    - Прийняли до спілки кінематографістів України.
    - У 1994 р. перейшов на українсько-французьку кіностудію «Борисфен-Лютец».
    - У 2003 р. французи провели максимальне скорочення штату, і всіх працівників пенсійного віку, не зважаючи на заслуги, відправили на пенсію.
    - Щоб не сидіти без діла взявся за писемне ремесло. Сподобалось. Щоправда, ще в 1975 р. розпочалась ця робота, і тоді були написані чотири казки для дорослих, які можна було сприйняти ще як сценарії до мультфільмів.
    - Від 2003 до сьогодні – 2012 рр. написано та проілюстровано 10 книг для дітей і дорослих. Дещо вдалось видрукувати, хоч видавництва в нас сьогодні знаходяться в стані тотального безгрошів’я.
    - 2012 р. – Продовжую писати, ілюструвати, малювати…


    Моя фільмографія

    Роботи виконані для анімації в якості художника-постановника
    «Містерія-Буфф» — за твором В. Маяковського, реж. Д. Черкаський, 1969 р.
    «Закон відміняється» — реж. Б. Храневич, 1972 р.
    «Була в слона мрія» — реж. Б. Храневич, 1974 р.
    «Пригоди малюка Гіпопо» — реж. В. Гончаров, 1974 р.
    «Своя копійка» — сюжет для кіножурналу «Фітіль» №142, 1974 р.
    «Як їжачок і ведмедик зустрічали Новий Рік» — реж. А. Грачова, 1975 р.
    «Найдорожчий малюнок» — реж. Е. Пружанський, 1975 р.
    «Як годували ведмедика» — реж. Е. Пружанський, 1976 р.
    «Вузлики на пам'ять» — сюжет для кіножурналу «Фітіль» №173, 1977 р.
    «Пригоди капітана Врунгеля» — реж. Д. Черкаський, 1979 р., «художник».
    «Парасолька в цирку» — реж. В. Дахно, 1980 р.
    «Нещаслива зірка» — реж. Е. Сивоконь, 1981 р.
    «Дощику, дощику, припусти!» — реж. Б. Храневич, 1982 р.
    «Як козаки інопланетян зустрічали» — реж. В. Дахно, 1983 р.
    «Миколино багатство» — реж. Б. Храневич, 1983 р.
    «Про всіх на світі» — реж. Е. Пружанський, 1984 р.
    «Сампо з Лапландії» — реж. Е. Пружанський, 1985 р.
    «Трудолюбива бабуся» — реж. Е. Пружанський, 1986 р.
    «Знімається кіно» — сюжет для кіножурналу «Фітіль» №299, 1987 р.
    «Трубний голос» — сюжет для кіножурналу «Фітіль» №317, 1988 р.
    «Повертайся, Капітошко» — реж. Б. Храневич, 1989 р.
    «Горщик-пересмішник» — реж. Б. Храневич, 1990 р.
    «Муві-няня, Ралі» — реж. Е. Пружанський, 1994 р.
    «Чарівний горох» — реж. Я. Руденко-Шведова, 2009 р.
    Літературні твори
    «Декілька майже правдивих історій» — оповідання, 1977 р.
    «Пригоди Маленького павучка» — пригодницька повість для дітей, 2001 р.
    «Намисто тітоньки Мари» — пригодницька повість для дітей, 2005 р.
    «Агентство кота Маса» — пригодницька повість для дітей, 2005 р.
    «Турботи журавлика Бульки» — віршований твір для дітей, 2007 р.
     «Таємниця зруйнованого замку» — пригодницька повість для дітей, 2008 р.
    «Веселий передзвін» — збірка віршів для дітей, 2009 р.
    «Напівсерйозно, напівжартома» — збірка віршів для дорослих, 2010 р.
    «Легенди древнього Коростеня» — історична повість для дітей, 2010 р.
    «Казка про Гордія» — казка для дорослих, 2011 р.
    «Канікули вовчика Ромика» — пригодницька повість для дітей, 2011 р.

    Твори видрукувані у видавництвах
    «Енеїда» І. П. Котляревського — ілюстрації, надруковано у видавництві «Дніпро», 1993 р., та у видавництві «Книга», 2008 р.
    «За двома зайцями» — п’єса М. Старицького, ілюстрації, 2007 р.
     «Турботи журавлика Бульки» — автор тексту й ілюстрацій, надруковано у видавництві «Книга», 2008 р.
    «Мені тринадцятий минало» — за віршем Т. Г. Шевченка, ілюстрації, надруковано у видавництві «Книга» 2008 р.
    «Вождь червоношкірих» — оповідання О. Генрі, ілюстрації, надруковано у видавництві «Книга», 2008 р.
    «Реве та стогне Дніпр широкий»  за віршами Т. Г. Шевченка, ілюстрації, 2008 р.
    «Думи мої, думи» — за віршами Т. Г. Шевченка, ілюстрації, 2008 р.
    «Кіт у чоботях» — казка Шарля Перо, ілюстрації, 2008 р.
    «Жив собі пес» — за мотивами української народної казки «Сірко», ілюстрації, 2009 р.
    «Агентство кота Маса» — пригодницька повість для дітей, надруковано в журналі «Літературний альманах» видавництва «INSHE ZHITTIA», 2010 р.
    «Намисто тітоньки Мари» — пригодницька повість для дітей, надруковано в журналі «Літературний альманах» видавництва «INSHE ZHITTIA», 2011 р.
    «Напівсерйозно, напівжартома» — збірка віршів для дорослих, надруковано в журналі «Літературний альманах» видавництва «INSHE ZHITTIA», 2011 р.
    «Казка про Гордія» — казка для дорослих, надруковано в журналі «Літературний альманах» видавництва «INSHE ZHITTIA», 2011 р.

    Київ. 2012








Комментариев нет:

Отправить комментарий